Сторінка історії рідного краю

 У другій половині X століття територія нашого району була володінням князя Андрійовича, який займався скотарством.

 Якось вівчарі князя знайшли своїх овець біля струмка, береги якого були вкриті білими кристалами. Вони повідомили про це князя. Вівчарі і князь скуштували ці кристали і впевнившись, що це сіль почали черпати ропу і виварювати її в казанах.

Дещо пізніше Андрійович з сусіднім князем Ратіллом вирішили зайнятись більш об`ємним виварюванням солі, але потрапити до цих джерел вдруге не змогли.

Вони звернулися за допомогою до бубницького жреця, який їм повідомив: « Ті самі очі і ті самі ноги, які завели князя Андрійовича до соленосного джерела заведуть його туди ще раз. Долина соленосна прославиться на схід і захід, північ і південь».

Пророкування здійснилось вже восени того ж року. В знак подяки князь наказав на горі, що знаходиться поряд помістити на старому дубі барана , уквітчаного смерековим гіллям. На спині він несе п’ять полін, що символізуватимуть п’ять топок солі. Струмок, який знайшли вівці – це річка Сівка, а гора, що поблизу – Знесіння.
Дещо пізніше на горі Знесіння був побудований Вознесенський монастир, в якому вівся літопис з 1112 року. Монах Теокліст записав багато розповідей та легенд з уст 113-літнього старця Горби.

В даний час сліду монастиря не залишилось, але ревні християни постійно поновлювали на цьому місці  хрест.

 З покоління в покоління передавалась легенда, що монастир разом з людьми провалився крізь землю під час землетрусу. Якщо на Воскресіння Христове прикласти вухо до землі, то можна почути дзвони.

Останній раз хрест був відновлений в 1993році .
В теперішній час Романом Романишином за проектом Руслана Романишина  ведеться будівництво каплиці Вознесіння Христового.