Історія виникнення ковальської справи

Ковальство – це один із способів обробки металу під тиском. Майстер використовує інструмент для того, щоб впливати на заготовку, яка в свою чергу деформується та поступово перетворюється в предмет необхідного розміру та форми. Як відомо, ковальство були винайдено багато тисячоліть назад. Холодну ковку використовували в XVI ст. до н. е. індіанці. Потім ковальством почали займатись в Месопотамії, Ірані та Єгипті.

Розвиток ковальства в Україні
 На території сучасної України ковалі завжди користувались великим попитом, про їх майстерність складали чимало легенд. Вважалось навіть, що ковалі знаходились під покровительством бога Сварога. Ковальство завжди нерозривно пов’язували з магією – простим людям здавалося, що вміння та досвіду недостатньо, аби виготовляти такі шедеври. Стати ковалем міг не кожен, та й зараз ковалів не так вже й багато – щоб займатись цією справою, потрібен не тільки талант, а й висока дисциплінованість.

Гаряче кування з’явилось на території України ще в далекі часи. Стрімкий розвиток в галузі обробки металу відбувся у XV-XVI ст., з’явилися більш вузькі спеціальності – ковальство по виготовленню годинників, голок, ювелірних виробів и т.д. З XVIII—XIX ст. кузні були в кожному селі. Ковальські майстерні розміщали на околицях, а біля кожної кузні стояв стовп для прив’язування коней, якщо їх потрібно було підкувати. Традиційними ковальськими інструментами в цей час були великі молоти та маленькі молотки, а також рубила, обценьки та пробійники. Наприкінці XIX-го ст. з’являються інші інструменти: гайкові ключі, лещата, пили-ножівки, розточки, ножиці по металу.

Як працювали ковалі в давнину?
Раніше процес кування відбувався таким чином: коваль брав шматок металу та розігрівав його в горні до червоного кольору. Потім розпечений метал брався кліщами та клався на кувадло. Після цього коваль бив по залізу молоточком, придаючи предмету потрібну форму. Часто у коваля був помічник – підліток, який виконував функцію молотобійця. Коли річ була викувана, вона кидалась у корито с водою, де проходило загартовування. Ковалі займались здебільшого виготовленням речей господарського призначення (молотки, лопати, ножі, сапи, замки, цвяхи, залізні ворота, сокири, ворота, огорожі) та зброї. Важливими видами ковальства також вважалась окова возів і підковка коней. У гуцулів було поширено бляхарство – виготовлення дрібних побутових речей і прикрас із кольорових металів. Ковалі вміли також плавити мідь та інші метали.

Ковальство в XIX-XX ст. 
В XIX столітті художнє ковальство витіснила штамповка та лиття, але інтерес до нього повернувся вже в XX ст., коли було створено ковальське обладнання. Багато складних операцій стали механізованими, а це дозволило виготовлювати ковані вироби швидше та якісніше. Цей процес став набагато вигіднішим, тому ковалі стали переважно займатися художньою ковкою ексклюзивних виробів, наприклад, ковані перила,ковані ворота. Навіть зараз, у XXI ст., професія коваля не втратила своєї престижності. Ковані вироби користуються великою популярністю та вважаються актуальним трендом в інтер’єрі. Сучасна технологія ковальства виключає тяжку працю, оскільки майже всі етапи виробництва зараз повністю автоматизовані. Але високохудожні вироби, як і в давнину виготовляються за допомогою ручного молотка, ковадла, кліщів та горна.

До речі, професія коваля користується попитом серед юнаків, адже такий майстер ніколи залишиться без роботи! Майстерність багатьох ковалів помітно зросла за останні декілька років. В подальшому розвиток ковальського мистецтва буде тільки зростати, поєднуючи народні традиції обробки та художнього ковальства із сучасними технологіями.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.